Моя оболонка від шиї до колін, / обшита по контуру світлом, / навіть у час відпочинку згадує / обриси мого тіла...

Як обрій, дихаю просто в обличчя небу, – / немає нічого, що нас би з ним роз’єднало...

тиша / коли зароджується кістка плоду / фруктового і людського...

кажу добраніч Господи / кажу бо це приємно / кажу бо раптом ця ніч остання / то побудь в ній зі мною Боже...

Є ніч, що цвіте раз на рік, — / її важче торкнутися, / ніж зірки вогненної папороті...

я живу на маленькому острові / з вічним морем довкола / тут усе для життя і втіхи / удень хвилі / вночі зірки...